Великомихайлівський відділ освіти

Географія рідного краю

Шугайло Марія Павлівна

2015 рік

Кіровська ЗОШ І-ІІ ступенів 

Анотація досвіду роботи з краєзнавчим матеріалом

       Отчий край, Вітчизна, рідний край, Батьківщина – слова, якими ми всі називаємо місце свого народження, клаптик планети Земля, де живемо ми і наша рідня. Це наймиліше, найцінніше, що є в кожної людини. Шлях у далекі краї завжди починається від батьківського порогу та маминої світлиці, - від моєї маленької Батьківщини – рідного краю. І тільки та людина заслуговує на повагу, котра любить землю своїх батьків.

         П'ятий десяток літ я проживаю на кіровській землі. Тут пройшли роки моєї юності і зрілості. Тут народились і зростали мої діти. Я прижилась на цій землі, серед людей цього краю, полюбила її, вклавши часточку своєї душі. Але… ще довго «марила» наяву і в снах про той куточок Вінниччини, з  якої я родом. І навіть зараз, попадаючи на рідне подвір’я, подихавши тим повітрям, здається, що я звідти і не виїжджала. Тому я дуже розумію, що значить  для людини її  батьківщина.

        На предмет, який я викладаю в Кіровській школі, покладає держава великі сподівання, що ми вчителі, привиємо  дітям любов до землі і гордість за ту частинку України,  в якій ми проживаємо і творимо її добробут і історію своїми руками. Про це так написано в пояснювальній записці  програми з географії: «Географія є не тільки джерелом нових відомостей про Землю, а й основою для формування гуманістичного світогляду, виховання дбайливих господарів, любові до рідного краю, набуття умінь і навичок адаптації до навколишнього середовища, адекватної поведінки в ньому».

      Про адекватну поведінку в природі свого краю можна найкраще сказати рядкам

                                                                                        Вміймо природу любити,          

                                                                                        Кожній стеблині радіти.

 В парку, у лісі, над яром

   Цвіту не вирвім задаром,

     Гілки не втнім для забави,

Оберігаймо ж усюди

Шлях і стежину у гаю.

Все це окрасою буде

Нашого рідного краю.

      Це  і є одним із головних завдань для нас, вчителів-географів, передбачених програмою: «Виховання національно свідомого громадянина, патріота, дбайливого господаря, грамотної, освіченої людини, гуманіста і природолюба».

       Методика навчання географії в школі враховує краєзнавчий принцип, як один із визначальних, який спрямований на осягнення реального навколишнього простору. Краєзнавча діяльність впливає на формування особистісних рис учнів, впливає на розвиток їх позитивних емоцій, забезпечує оптимальні умови для виховання ціннісних орієнтацій на збереження природи, бажання більше знати по її багатства.

      За роки викладання географії я накопичувала по крупинках матеріал про географію землі Кіровської у процесі активного пізнання рідного краю під час екскурсій, під час допомоги колгоспам та роботи на полях,  під час застосування нестандартних форм навчання , краєзнавчо-пошукової і дослідницької форм діяльності, залучаючи до краєзнавчих спостережень учнів середньої ланки. При цьому відбувається  ефективна  єдність навчання і виховання, формується самостійність у вчинках і відповідальність за них, потяг  до пізнання нового, творчі думки та ініціатива, намічаються  тенденції  у виборі майбутньої професії школярів.  А ще дослідження місцевого матеріалу є підготовчим етапом до ознайомлення з природними умовами і суспільним життям усієї країни.

        Збагачення учнів краєзнавчими  знаннями  й пізнавальним досвідом дає їм можливість активніше брати участь у вирішенні таких навчальних проблем, як:

• порівняння нових фактів зі своїми життєвими спостереженнями;

• виявлення в них рис схожості та відмінності;

• уміння за теоретичними уявленнями бачити предмети навколишньої дійсності;

• вироблення вміння застосовувати одержані знання.

        Географічні поняття, що застосовуються школярами на прикладі свого краю, є найбільш переконливими, легко запам’ятовуються. Зв'язок з найближчим оточенням надає практичної спрямованості навчанню: у дітей виробляються навички поводження в природі, спостережливість, з’являється інтерес до екологічних та народногосподарських проблем. Порівняння краєзнавчого матеріалу з матеріалом, що вивчається  в шкільному курсі географії, спонукає учнів до активної розумової діяльності, привчає їх до самостійних висновків і узагальнень, сприяє встановленню зв’язків у географічних явищах.

      Зібраний матеріал під назвою «Рідний край – Кіровська земля» використовую на уроках природознавства і всіх курсів фізичної географії і економічної та соціальної географії у 9 класі. У багатьох темах діти є не тільки слухачами, а й співавторами, або їхні батьки, що не менш зацікавлює дітей, що пов’язано з історією свого краю.

        Мені хочеться, щоб наші діти стали справжніми людьми, любили свою землю і землю своїх батьків, гордилися трудовими здобутками своїх односельчан, поважали працю господарів землі і самі виростали б такими. І ті люди, що залишились у селі, працюють і в сільському господарстві,  і в соціальній сфері, вкладають часточку своєї душі в ту роботу, яка приносить їм радість і прибуток. А це вихованці нашої школи, колишні випускники, які залишились на землі своїх предків і звеличують її своєю працею, цьому навчаючи  і своїх дітей. В цьому я вбачаю і маленьку часточку своєї педагогічної роботи. І я горда, що живу серед таких степовиків, серед їх дітей і внуків.

Вчитель географії  і  хімії Кіровської ЗОШ І-ІІ ст. Шугайло М.П.

Зміст

І. Вступ

   Мій рідний край – Кіровська земля

ІІ. Фізична географія мого краю

1.      Фізико-географічне положення  населеного пункту

2.      Тектонічні структури.  Геологічна будова. Корисні копалини

3.      Рельєф. Геоморфологічна будова

4.      Кліматичні умови та ресурси

5.      Внутрішні води

6.      Ґрунти. Земельні ресурси.

7.      Рослинний світ. Рослинні ресурси

8.      Тваринний світ

ІІІ. Населення Кіровської сільської  ради    

1.      Населення Кіровської сільської  ради

2.      Статистичні дані про населення  Кіровської сільської ради

3.      Пам’ятники села

4.      З історії Кіровської школи

5.      Пам'ять втрачених сіл

а) село Новоселівка

б) хутір Крижанівка

в) хутір Михайлівка

ІV.   Використані  матеріали

РОЗДІЛ І . Вступ

Мій рідний край  - Кіровська земля

 

 

 

 

        Село Кірове (кол. Їжицьке) засноване в 1787 році.

 В 1917 році утворена Їжицька сільська рада.

 Села сільської ради електрифіковані  в 1958 році. На початку електрику постачала колгоспна електростанція, а з 1960 року село було підключено до державної електролінії Дубосарської ГЕС.

Через села Кірове, Привільне, Сокорове прокладена асфальтована дорога у 1971 році. З тих пір постійно проводиться  поточний ремонт дороги.

 

Центральна дорога села Кірове

 

Дорога до села Привільне

        На території села Кірове  збудовано двоповерховий  будинок культури в 1970 році . На першому поверсі знаходиться глядацький зал на 460 місць, танцювальний зал, фойє, а в бічному приміщенні – відділення зв’язку. На другому поверсі розміщена бібліотека на 17570 екземплярів книг з читальним залом на 120 місць

.

Кіровський будинок культури (вид спереду і зі сторони. Тут знаходиться пошта)

Читальний зал бібліотеки.                                      Бібліотекар Раїса Пилипівна допомагає читачам вибрати книгу  .

Алея до обеліска і пам’ятної стели                                                                                                                   Фонтан на алеї перед Будинком культури

         В селі розміщена школа І-ІІ ступенів, яка знаходиться в двох корпусах:

~  початкові класи - в приміщенні колишнього дитячого садка, збудованого в 1987 році і реконструйованого під класи  в 1998 році;

~  старші класи (5-9) навчаються у колишньому приміщенні, збудованому ще на початку XX ст.

  

 

                                                       

 

 

     Тут навчаються учні 5 -9 класів

 

 

 

 

 

 

 

 

В будівлі колишнього дитячого садка розміщується початкова школа.

Тут з 1998 року навчаються учні 1-4 класів

і діти підготовчої групи

 

 

На центральній вулиці села Кірове  в кінці 70-х років минулого століття відкрився новий торговельний комплекс, де розміщалися на першому поверсі: продуктовий магазин, магазин промислових товарів, буфет;  на другому поверсі: колгоспна столова і готель.

 

 

 

 

 

Тепер в реконструйованих приміщеннях першого поверху працює магазин Волинця Ігоря

 

 

 

 

 

Неподалік у прибудованому  Юревичем Петром Степановичем приміщенні знаходиться його магазин і автобусна зупинка

 

 

 

 

 

 

 

Біля Будинку культури на центральній   вулиці збудований у 2014 році і працює магазин Цуркана Сергія

 

 

 

У селі Привільному працює магазин

Тростенюка Анатолія Петровича.

 

 

 

 

 

 

 

На території центральної садиби Кіровської сільської ради знаходиться фельдшерсько-акушерський пункт

 

 

В цій будівлі знаходиться ФАП (двері справа) і Кіровська сільська рада(двері зліва)

 

 

 

 

 

      Всі установи села, крім будинку культури і магазинів, газифіковані. Природний  газ до села Кірове був підключений в 2005 році.

 

ІІ Фізична географія мого краю

Фізико-геологічне положення населеного пункту.

        Село Кірове Кіровської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області (до 1935 року – Їжицьке)  розташоване на північному      сході району.  

Географічні координати села:

47°11' пн. ш. і 30°05' сх. д.

     На території Кіровської сільської ради знаходяться чотири населених пункти: Кірове, Привільне, Сокорове, Новоселівка.

       Площа сільської ради становить 7915, 5 га.    

       Землі Кіровської сільської ради межують

·        на півночі і сході з Ширяєвським районом,

·        на заході – з Фрунзівським районом,

·        на півдні і південному заході – із землями Цебриківської селищної ради.

            Село Кірове знаходиться за 100 км  на північ  від обласного центру міста Одеси, в 35 км на  північному сході від районного центру селища Велика Михайлівка, за 6 км від селища міського типу Цебрикове. До Київської траси через село Краснознаменку 30 км, через село Орджонікідзе по польовій дорозі – 21 км,

до залізничної станції Веселий кут – 18 км. Через село прокладена асфальтована дорога, яка простягається з північного заходу на південний схід, як головна вулиця села.  В північному напрямку,  рухаючись від  села по трасі, можна добратися до районних центрів Фрунзівка (на захід від села Нікомарівки) і Ширяєве (на схід від села Нікомарівки).

 

Землі Кіровської сільської ради знаходяться на північному сході Великомихайлівського району

Тектонічні структури. Геологічна будова. Корисні копалини

 

 

 

 

 

 

     Із корисних копалин на території Кіровської сільської ради є місцева будівельна сировина, але невисокої якості. Це камінь бут, пісок, глина.

     Камінь видобували з кар’єру села Кірове і використовували для будівництва в селах не тільки нашої сільської ради, а й сусідніх сіл.

    

Сучасний кар’єр села Кірове.   Тут добувають камінь бут                                                                                            Залишки каменю з колишнього кар’єру

 

Із цього кар’єру жителі добувають глину

Рельєф. Геоморфологічна будова

 Село Кірове  простягнулося в долині річки Малий Куяльник і має частковий похил з північного заходу на південний схід. Знаходиться на Причорноморській низовині з показником абсолютної висоти 59 м. По обидва боки долини на схід і захід поступово підіймаються вододіли, на яких знаходяться поля і пасовища.

 

 

 

Долина річки Малий Куяльник. Справа – техногенні форми рельєфу колишнього кар’єру

 

 

 

 

 

На північ від села Кірове в долині цієї ж річки простягаються села Привільне і Сокорове.  Рельєф земель території Кіровської сільської ради дуже горбистий. Це вододіли і зниження. Стрімкіші схили вододілів поорані ярами і балками, які відносяться  до водно-ерозійних форм рельєфу.

 

 

 

Тут починається яр, який утворився

 на східному схилі села Кірове

 

 

 

 

 

 

  

 

 

 

А тут розширюється яр.     

     На схилах видно гірські породи: пісок, глину

 

 

      Із техногенних форм рельєфу – кар’єри і горби, створені на території колишнього кар’єру

 

 

Техногенні форми рельєфу на місці колишнього кар’єру

 

 

 

 

 

 

Кліматичні умови та ресурси

       Клімат будь-якої території залежить від сонячної радіації, атмосферного тиску , повітряних мас, які панують над даною територією.

      Територія Кіровської сільської ради знаходиться в межах переходу від Атлантико-континентальної до Континентальної кліматичної області помірного кліматичного поясу, тому мінливість – характерна риса погоди. Тепла пора року переважає холодну. 

     Середня температура найтеплішого місяця – липня становить від 20,5°С до 21,0°С. У окремі роки температура відхиляється від цього рівня.

     Середня температура найхолоднішого місяця – січня становить від -3,5°С до -4°С.

    Абсолютний максимум +36°С, абсолютний мінімум -29°С.

    Середня річна кількість опадів 500-525 мм.

    Переважаючі вітри: взимку – північні, північно-східні; влітку – північні.

        Літо у нас довге. Для другої половини характерні велика спека і сухість повітря. Це спричинює посухи. Тоді віють південні і південно-східні вітри – суховії.  В посушливі роки вітер підіймає пилові бурі. Найбільша була в липні 2007 року, коли все село заволокло пилюкою.

Дощі випадають у вигляді злив і не можуть промочити висушений грунт, бо вода швидко збігає в балки та яри, створюючи в окремі роки повені.

    Під час грози випадає град, руйнуючи рослини, наносить шкоду і сільському господарству і господарству людей.

   

 

 

 

 

Небо затягнуло хмарами.В повітрі пахне дощем 

 

 

 

 

 

  

                       

 

 

           Влітку село «потопає» в зелені

 

 

 

 

 

 

     Осінь у нас пізня, тепла, коротка, яку називаємо «бабиним літом», з облоговими дощами.

                                                          

 

                                                              Прийшла «золота осінь»

 

 

 

 

 

    Восени, в жовтні найчастіше, бувають ранні приморозки.           

 Зима  –  пізня, тепла, сльотна, нестійка, малосніжна, з частими відлигами. Взимку стоїть похмура погода, під час якої може випадати мокрий сніг або дощ, і тоді утворюється ожеледь або крижана кірка. В окремі роки крижана кірка (ожеледиця), покриваючи гілки дерев, спричинює їх розчахування і обламування. Великої шкоди така ожеледиця завдала деревам в 2001 році. 

               Така природа  в нас лютому місяці                                                                         І така природа  в нас лютому місяці                                           

                                                      Починається снігопад                                                                  Після снігопаду                          

 

Така гарна морозна днина.

Іній все прикрасив своїми голочками

 

 

 

 

 

 

 

    

   

 Весна рання, тепла, але з приморозками, від яких найбільше страждають ранні овочі та фруктові дерева.

Весна – пора цвітіння бузку, кульбаби, каштанів, тюльпанів

 

Внутрішні води

        На жаль, на поверхневі води наш край бідний. Річка Малий Куяльник пересохла і наповнюється водою тільки після проливних дощів і раптового танення снігу. А ще в 60-х роках минулого століття в ній купалися дітлахи влітку. Зимою каталися на ковзанах від села Сокорове до селища Цебрикове і назад. Тепер залишилися тільки містки через долину для переходу на верхню вулицю села.

 

 

 

 

 

Висохле русло річки Малий Куяльник

 

 

Затоплена долина в селі Привільне від раптового танення снігів

 

      Зате неоціненним багатством для нашого степового краю є підземні води, які належать до Причорноморського артезіанського басейну, що пов’язані із Причорноморською западиною. Вони  забезпечують водою і населення, і господарство. На території Кіровської сільської ради знаходяться колодязі і водонапірні башні.

Дані за 2011 рік

Села	Колодязі	Башні	Скважини
Кірове	27	6	19
Привільне	13	4	14
Сокорове	6	2	9

 

Дані за 2015 рік

 

Села	Колодязі	Башні	Скважини
Кірове	44	4	62
Привільне	7	5	35
Сокорове	7	1	10

 

 

 

 Ця башня знаходиться в шкільному ліску і забезпечує

 водою жителів південної половини села Кірове

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

Криниця на вулиці села Кірове                                                                                                                                       Криниця на території школи

      Щодо якості підземних вод, то тільки по центральній вулиці села Кірове в різних колодязях різна за солоністю вода навіть на невеликій відстані.

       В зв’язку з посушливістю клімату, малосніжними зимами рівень підземних вод опустився і в деяких криницях зникла вода. Наприклад, в селі Привільне по вулиці Будьонного з двох криниць залишилась одна.

       Підземні води залягають глибоко, тому рідко зустрічаються джерела, які виходять на поверхню на схилах балок.  В одній такій балці за вулицею Річною(по-народному Гончарі) витікає джерело з цілющою водою. Тече воно недалеко, бо вода просочується через пухкі породи. За джерелом доглядають люди. Біля нього відпочивають влітку, бо вся балка заросла буйною рослинністю. Тут росте чудовий яблуневий сад, висаджений Гончаром Миколою, який тут жив і займався садівництвом.

        Вище по балці виходить на поверхню у заростях кущів і дерев ще одне джерело. Є джерело  і в балці села Новоселівка.

Підземні води – головне природне багатство нашого краю, яке дає початок всьому живому. А сьогодні  над ними нависла загроза забруднення стічними побутовими водами і водами з сільськогосподарських угідь.

Ґрунти. Земельні ресурси

      Територія Кіровської сільської ради знаходиться

• в степовій зоні,

• в північностеповій підзоні,

• в правобережній провінції.

В нашому краю ґрунти – чорноземи звичайні на лесових породах. Вони мають добре розвинений гумусовий горизонт, потужність якого коливається від 45 до 120 см і характеризуються високою родючістю, але для них в наших умовах недостатня зволоженість.

      Для підвищення родючості ґрунтів, їх потрібно охороняти від вітрової і водної ерозії. По полях зеленіють полоси лісових захисних смуг (лісосмуги), які насаджені з метою захисту. На невеликих ділянках (в основному на городах) господарі проводять зрошування для покращення врожайності.

 

       В долині річки Малий Куяльник ґрунти лучно-чорноземні.

 Ґрунти  на городах супіщані і суглинисті                                                                       
  

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                                          І чорноземи   

         Територія Кіровської сільської ради займає площу 7915,5 га.

Структура земельного фонду Кіровської сільської ради:

Орні землі	Лісові насадження	Пасовища	Землі житлової і громадської забудови
			Кірове	Привільне	Сокорове	Новоселівка
5390,98 га	702,5 га	95, 34 га	50,5 га	24,5 га	13.25 га	3,25 га

 

Рослинний світ. Рослинні ресурси

      Ми проживаємо в зоні полиново-типчаково-ковилового степу. Тут переважають ті багаторічні трави, які пристосувалися до умов нашого континентального клімату з тривалими посухами:

ковила, житняк, типчак, пирій, костриця, осока парвська,

перекотиполе, полин, тонконіг, чортополох(будяк, костер, м'ятлик, люцерна.

       У наш час степ розораний, грунт обробляється. Не впізнати тепер ковиловий степ. Колись тут під подихом вітру колихалось срібне море ковили, де восени перебігало з пагорба на пагорб перекотиполе, тепер на родючих чорноземних ґрунтах розкинулися безкраї поля. Пориви вітру колишуть не ковилу, не будяки, а золотаві стебла пшениці, кукурудзи, соняшнику, рапсу. 

 

 

 

 

 

Степова рослинність: злакові трави, чагарники з терну, шипшини, глоду

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зеленіє озимина. Чорніє рілля

          

На родючих чорноземах дають добрі врожаї зернові і технічні культури

       Степовий ландшафт зберігся тільки на схилах вододілів, у балках і ярах, обабіч доріг.

Степове різнотрав’я 

    

Полин і грицики – квіткові степові рослини

      На нашій території є такі типи рослинності: ліси і степи.

Природних лісів немає, а лісові насадження появились на території сільської ради в кінці 80-х років минулого століття на схилах вододілів. Такі лісові насадження є на східному схилі села Кірове, за селом Привільним, за селом Новоселівка, за селом Кірове.  В них із дерев переважають сосни, біла акація, абрикос, ясени, берест;

із кущів – крушина, карликові вишні, глід.  В невеликих за площею лісках, що збереглися на схилах ярів і балок – байраках, ростуть клени польові, клени гостролисті, дуби, граби, із чагарникових – шипшина, глід, маслина, терен(слива дика), алича, дереза, карагана кущова.

     В полезахисних смугах ростуть акації, абрикоси, черешні, клени.

Лісові насадження в нашій місцевості мають водоохоронне, захисне, санітарно-гігієнічне, оздоровче значення.

    

Східний схил  долини  в селі Кірове прикрашають лісові насадження.  Взимку вони радують око своєю зеленню. 

Лісок за школою(взимку)

 

 

Лісок влітку. Тут діти відпочивають, проводять екскурсії, збирають лікарські трави і плоди шипшини, глоду

        Дикорослі рослини нашого краю мають практичну цінність. Це і медоносні рослини, і кормові, і лікарські, і харчові.

► Із лікарських рослину нас ростуть:

ромашка лікарська, фіалка, шавлія, шипшина звичайна,

барвінок,кульбаба, чистотіл, звіробій звичайний, мати-й-мачуха,

подорожник ланцетовиднийі подорожник великий,

деревій(тисячолисник),спориш, меліса,чебрець,

суниця лісова, цмин пісковий, глід  колючий,

цикорій дикий,пижмо звичайне, купина лікарська, 

полин звичайний і полин чорнобиль,залізняк,

кропива собача і кропива  жалка, сокирки, цикорій дикий  і інші.

 

                       Мати-й-мачуха                                                                                                                                                 Звіробій звичайний

                                                                                                   

                                             Кропива жалка                                                                                                                                 Подорожник великий

                                                                                  

                                                              М’ята                                                                              Ромашка аптечна    

    

   ► Із харчових рослин – дикорослі плодові, ягідні, горіхові, салатні вищі рослини.

   ► В нашій місцевості ростуть різні види грибів.

Серед їстівних зустрічаються:

      маслюк звичайний, печериця степова, лисички,опеньки  польові,

під абрикосники, дощовик великий,гливи(на  стовбурах дерев).

 Із отруйних  -

бліда поганка, опеньок несправжній, опеньок сірчано-жовтий,

чорнильний гриб.

    ► На степових ділянках зустрічаються і рідкісні трав’янисті рослини:

пізньоцвіт ангарський, півонія жовтолиста, астрагал

шерстистоквітковий, шафран сітчастий,адоніс весняний, ковила 

                                        

            Астрагал шерстистоквітковий                                                                Брандушка різнобарвна(пізньоцвіт різнобарвний)   

                                                                                          

                                        Мальва бліда                                                                                       Мигдаль степовий

                                   

                                        Клематіс цілолистий                                                                                          Півники солелюбні

   

            Белевалія сарматська                                                                              Горицвіт весняний

Тваринний світ

 Тварини нашого краю пристосувалися жити в зоні степу на відкритому просторі, а ті, які шукають прихисток, ховаються у заростях трав, кущів, дерев.

  

 

 

 

 

                                МУРАШНИК

 

 

 

 

 

 

Тварини , які зустрічаються на території Кіровської сільської ради:

Ссавці	Птахи	Плазуни	Земноводні	Комахи
Кабан дикий Вовк Лисиця Куниця Їжак звичайний Тхір степовий Миша польова Кріт Борсук Сліпак Ховрах Заєць-русак Хом’ячок сірий Кажани	Ворона Грак Крук Горобець Жайворонок Шпак Ластівка Куріпка сіра Шуліка чорний Галка Фазан Синиця велика Голуб сизий Кібчик Орел степовий Сорока Дятел Перепел Сорокопуд сірий Посмітюха Стрижі Щурки Зозуля	Вуж Гадюка степова Ящірка прудка Полоз жовточеревий Черепаха Болотяна	Ропуха Зелена жаба   гостроморда Часничниця    звичайна Кумка червоночерева Квакша (деревна жаба)	Комарі Мурашки Мухи Оси Джмелі Метелики Бабки Бджоли дикі Коники Кобилки Жуки(хрущі) Щелкуни Цикади Оводи Ґедзі Тля Клопи

                          

                    Гадюка степова                                                                                Тхір степовий

                                  

                              Аврора біла                                                                                             Махаон

        

                            Кажан пізній                                                                                       Ящірка зелена

      Живуть у нас і різні павукоподібні, втому числі і отруйні.

Серед них – тарантул, каракурт.

                                

 

             Раніше в ставках водилася риба. Тепер ставки висохли.

Розділ ІІІ. Населення Кіровської сільської ради

Населення Кіровської сільської ради

       Кіровська земля багата своїми родючими землями, гарною степовою природою, своїми традиціями, працьовитими людьми.  Наша плодовита  земля народила багато поколінь хліборобів, праця яких возвеличує наш край, дає продовження життю, створює умови для дальшого проживання наступних поколінь на цій землі.

Головне багатство  мого краю – це його люди,  які проживають на цій території, обробляють землю, збагачують свій край трудовими і культурними здобутками.

      Заселення родючих земель Кіровщини розпочалося в кінці XVIII ст. Першими поселенцями були німці-колоністи та поселенці із нечорноземних областей європейської частини Росії. Це були обіднілі селяни-бідняки, які втекли від поміщиків-кріпаків. Споконвіків на цих землях люди займалися хліборобством і розведенням свійських тварин.

    В пам’яті старожилів (уже покійної Довгань Надії Миколаївни) збереглися спогади про господарювання на наших землях пана Їжицького. 75% землі належало економії пана. На його землях працювали кріпосні селяни та наймані батраки. Це було на рубежі XIX і XX століть.

    Іменем пана село називалось Їжицьке аж до 1935 року.

    Із встановленням радянської влади  в селі була створена Їжицька сільська рада у грудні 1917 року.

    В 1918 році селянам було роздано по дві десятини панської землі за декретом Леніна.

    В 1929 році на території сільської ради було організовано 8 колгоспів.

    В 1935 році село Їжицьке перейменовано і сільська рада називалась відтепер Кіровською.

    До складу Кіровської сільської ради входили такі села і колгоспи:

 

Назва села	Назва колгоспу
Кірове	«Новий труд»
Куліковка	«Червона хвиля»
Рафаїловка	«Нове життя»
Ляхово	«Червоний степ»
Сакарово	імені Котовського
Новоселівка	імені Сталіна
Секретарівка	«Пролетарське господарство»

                                                                                                                                                   

      Пізніше колгоспи почали укрупнятись. І в 1950 році села Кірове, Куліковка і Рафаїловка об’єднались у колективне господарство імені Правди, а села Ляхово, Секретарівка і Сакарово створили колгосп імені Кірова. В селі Новоселівка  був колгосп імені Сталіна.

       З 1957 року у колгосп імені Кірова входили села:

► Куліковка, Кірове, Рафаїловка, Гончарі

(тепер це вулиці села Кірове);

► Привільне (до 1954 року – село Ляхово), Петрівське, Володимирівка

(тепер це вулиці села Привільне);

► Секретарівка, Петрівське, Сакарово

(тепер це вулиці села Сокорове).

       З 1974 року всі села  на території Кіровської сільської ради входили в один колгосп імені 50-річчя Жовтня.

       В 50-х роках минулого століття колгосп розпочав будувати житлові будинки для переселенців. В колгоспі в післявоєнні роки на багатих і родючих землях не вистачало трудових ресурсів, бо всі роботи виконувались вручну, не було на той час техніки, яка б замінила працю людей. Тому дуже багато вербували людей із густозаселених областей Західної України, із сусідньої Молдавії. Приїжджих забезпечували роботою і житлом. Село розбудовувалось, кількість жителів збільшувалась.

       В 70-х роках колгосп розбагатів. Праця справжніх господарів землі принесла свої результати. Почалось будівництво будинків для спеціалістів. За цей період

·        в селі Кірове збудовано новий двоповерховий будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок сільської ради, дитячий садок, двоповерхова будівля торговельного комплексу,  сільська лазня;

·        в селі Привільне збудовано тваринницький комплекс, житлові будинки для його працівників по центральній вулиці;

·        прокладено дорогу з твердим покриттям до села Новоселівка.

      Працювали ферми, родили поля. Добре жилось людям, які мали де працювати і заробляти. Люди, які поселились на Кіровській землі, полюбили її, тут прижились, тут пустили коріння і зараз їхні діти і внуки ходять в Кіровську школу, їхні сини і дочки продовжують їх справу хліборобів і тваринників.

      Про господарів полів і ферм линула слава і в районі.  Портрети наших передовиків висіли на районній Дошці пошани, не сходили зі шпальт районної газети «Ленінець».

      Серед доярок колгоспу імені 50-річчя Жовтня прославились у роботі:                 

           Мерц Марія Василівна

Герасимова Галина Федорівна

Зеленчук Людмила Євгенівна

Коломієць Зінаїда Константинівна

Швидка Анастасія Дмитрівна

Ковальчук Надія Миколаївна

      Високих успіхів у праці добились шофери колгоспу:

Платонов Анатолій Іванович

Онуфрієнко Валерій Петрович

Осадчук Сергій Володимирович

Квас Володимир Олексійович

Сікаченко Юрій Володимирович

    За великі трудові досягнення в сільському господарстві багато колгоспників, жителів сільської ради, були нагороджені високими державними нагородам

Федьчук Іван Антонович (голова колгоспу ім. 50-річчя Жовтня)

нагороджений  двома орденами Леніна і орденом Жовтневої революції,

Гук Микола Степанович (головний агроном колгоспу)

нагороджений орденом  Леніна,

Яловчук Володимир Васильович (бригадир тракторної бригади)

нагороджений орденом  Леніна,

Мерц Марія Василівна (передова доярка)нагороджена

орденом Леніна

орденом Жовтневої революції

орденом Трудового червоного прапора

орденом «Знак пошани»

і 4 медалями.

      Орденом Трудового червоного прапора нагороджені:

Мерц Анатолій Євгенович

Козак Богдан Іванович

Ключник Анатолій Тимофійович

Коломієць Зінаїда Константинівна

      Орденом «Знак пошани»нагороджені:

Коломієць Зінаїда Константинівна

Бурлаченко Валентина Григорівна

      Орденом Жовтневої революції нагороджений

Орлов Іван Іванович

      Орденом «Трудової слави» нагороджений

Мерц Анатолій Євгенович

 

     На території  сільської ради  проживають славні хліборобські династії. Це родини Яловчуків, Степаненків, Гончарів, Платонових, Куліковських, Громових, Мартинюків, Мерців, Рудових, Цурканів і ін.

     Сьогодні на території сільської ради знаходяться такі сільськогосподарські підприємства:

·         ТОВ «Колос» 

·        СПП «Промінь»

·        СГ «Дабич»  - Куліковська Інна Григорівна

·        СГ «Мерц А.Є.»  - Мерц Анатолій Євгенійович

·        СГ Бібіка Олександра Сергійовича

·        СГ  Мерца Віталія Анатолійовича

·        СФГ «Пролісок» - Юзепчук Андрій Сергійович

·        ФГ «Вікторія-18» - Набенюк О.О.

·        ФГ «Дарія» - Крижанівський Володимир Ф.

·        ФГ «Елір А» - Ливицький Олександр Богданович

·        ФГ «Олександр С» - Степаненко Віктор Петрович

·        ФГ «Холмське» - Жечев Степан Афанасійович

·        «Млин» - Матюха Микола Васильович

         Вони забезпечують роботою і вирощеною продукцією  жителів села, постачають державі продукцію своїх господарств і створюють умови для проживання людей в селі.

        Вміють кіровчани і відпочивати. В селі є пристрасні любителі футболу.

         Команда «Колос» вміє грати і перемагати. Під час гри на стадіоні збираються і молодь і дорослі шанувальники футболу.

Гордість села – футбольна команда «Колос»

     При будинку культури села Кірове створений ще в 1974 році і працює  вокальний ансамбль «Кіровчанка», виступи якого полонять душі і серця людей різних поколінь, створюють добрий настрій цінувальникам української пісні не тільки свого села, а й сіл району Великомихайлівського і сусідніх районів, а також обласного центру міста Одеси, де «Кіровчанка» виступала в цеху заводу поршневих кілець перед робітниками, в парку ім. Ілліча, в театрі ім. Іванова.

Виступ «Кіровчанки» у ролі випускників Кіровської школи на сцені районного Будинку культури перед освітянами району

Народний ансамбль «Кіровчанка» Кіровського будинку культури

Статистичні дані про населення Кіровської сільської ради

Фізико-географічні відомості та адміністративно-територіальний розподіл

(станом на 01.03.2010 року)

Села сільради	Загальна площа території (тис. км²)	Кількість населення (осіб)
Кірове	240,7	626
Привільне	78.5	262
Сокорове	61.1	84
Новоселівка	46.5	21
Усього	426.8	994

Розподіл населення за статтю та віком (станом на 2010 рік)

Села сільради	Чоловіки					Жінки
	0-17	18-39	40-59	60+	усього	0-17	18-39	40-59	60+	усього
Кірове	67	114	99	31	311	63	113	79	61	316
Привільне	37	53	26	16	132	27	48	24	31	130
Сокорове	7	13	15	6	41	10	13	6	14	43
Новоселівка	4	4	1	1	10	2	6	2	1	11
Усього	115	184	141	54	494	102	180	111	107	500

 

Стан смертності – народжуваності(станом на 01.12)

Роки	Загальна чисельність населення	Померло на 1000чол.(осіб)	Народилося на 1000чол.(осіб)	Приріст, зменшення(промілле) (+, -)
2006	1046	18.8	18.8	0
2007	1022	11.2	19.4	+8.2
2008	1013	19.2	17.2	-2.0
2009	1008	8.0	12.1	+4.1
2010	994	25.1	24.1	-1.0

Освітній рівень населення(станом на 2010 рік)

Освіта	В т.ч. чоловіки	В т.ч. жінки	Разом
Вища	13	16	29
Незакінчена вища	17	44	61
Середня	225	163	388
Неповна середня	78	122	200
Початкова	10	25	35
Без освіти	2	6	8
Інша освіта
Всього:	345	376	721

Національний та мовний склад населення

Національність	Чисельність	Рідна мова
		своєї національності	Українська	Російська	Інші
Українці	906	907	907
Росіяни	31	28		28
Молдовани	51	40	11
Інші	5	975			5
Разом	994		218	28	5

Розподіл робочої сили за галузями

Назва галузі	Кількість	% до працездатного населення	% до всього населення
Сільське господарство	128	29	1.12
Зв'язок	3	0.006	0.003
Лісове господарство	1	0.002	0.003
Торгівля	3	0.006	0.003
Державна служба	4	0.009	0.004
Освіта	22	0.05	0.02
Охорона здоров’я	2	0.004	0.002
В приватному секторі	25	0.05	0.02
В державному секторі	32	0.07	0.03
Приватні підприємці	25	0.05	0.02
Фермери	4	0.009	0.004
Із всього працюючого населення працюють:
в даному населеному пункті	196	0.44	0.19
в районному центрі	2	0.004	0.002
в обласному центрі	123	0.27
виїжджають за межі України до інших країн	1	0.002	0.003

 

 Кількість населення по Кіровській сільській раді станом на 14.12.2015 р. (зареєстровані)

Вікова категорія	Вік	Кількість
		Чоловіки	Жінки	Всього
Діти молодшого віку	від 0  до 7	84	95	179
Діти шкільного віку	від 8  до 15	49	47	96
Діти юнацького віку	від 16 до 18	19	11	30
Молодь	від 19 до 22	29	32	61
Дорослі	від 23 до 59	285	274	559
Пенсіонери	від 60 і старше	51	101	152
Всього населення		517	560	1077

З них:

·         проживають за межами Кіровської сільради – 167

·         не зареєстровані – 56

Фактично – 910 осіб

ПАМ'ЯТНИКИ СЕЛА

 

 

         Пам’ятник Скорботної матері на подвір’ї школи. Тут поховані воїни-визволителі нашого села під час його звільнення від німецько-фашистських загарбників

  

(фото 2010 року)

 

 

 

 

 

 

 

На світанку 4 квітня 1944 року одинадцятирічна   дівчинка вийшла з   хати  і побачила перед собою бійця Радянської Армії. Від радості перехопило подих. «Наші наступають! – пронеслось в думці, а потім до неї дійшли слова бійця. Він запитував, чи є в селі німці. Дівчинка відповіла: «Німці були в селі Ляхове, в Їжицькому їх нема. Тепер вони базуються в Новоселівці». Потім солдат переговорив з дідусем дівчинки і пішов .

          Під вечір цього ж дня дівчинка йшла через Гончарі  в село Ляхове до своєї хати і побачила групу бійців. Її погляд привернула до себе дівчина.

          Це був загін розвідників і їх радистка Поліна. Вони пробирались з Гончарів, де переховувались в повіях, на Новоселівку, щоб зібрати дані про кількість німців  і їх воєнний арсенал і передати це наступаючим частинам Радянської Армії. Перед підходом до села вони попали в засідку і всі загинули. Кулі зрешетили і молоду радистку Поліну. Полягли смертю хоробрих 11 бійців-розвідників  Радянської Амії.

          Жителі села Новоселівка поховали тіла вбитих в лісосмузі  за селом. На місці  загибелі розвідників  не в’янули квіти на їх могилі, бо доярки Новоселівкої ферми не забували стежку до їхньої могили.

          А в 1970 році їх прах перехоронений в братську могилу на території школи. Тут був споруджений  надгробний пам’ятник скорботної матері і   і сина,  який втішає матір.

          І на могилу до пам’ятника не один рік на 9 травня   приїздили чотири згорьовані жінки: жінка командира  розвідгрупи Чернова і три матері  до похованих синів, які навічно залишились лежати в нашій землі.

Список бійців, які захоронені в Братській могилі села Кірове

1.            Старший лейтенант Чернов

2.            Гвардії лейтенант Шкапанд Олексій Федорович

3.            Гвардії старшина Бешевська Поліна Андріївна

4.            Старший сержант Пришлов Михайло Дмитрович

5.            Молодший сержант Васильєв Георгій Іванович

6.            Рядовий Іванченко Іван Германович

7.            Рядовий Куликов Андрій Кирилович

8.            Рядовий Кулюкін Дмитро Михайлович

9.            Рядовий Мустаца Микола Лазарович

10.         Рядовий Яновський Микола Захарович

11.         Рядовий Яцкін Михайло Володимирович

12.         Капров Іван Андрійович

      Ці воїни захищали наше рідне село і знайшли вічний покій у Кіровській землі.

Вічна їм пам'ять і шана

          В 1970 році на території сільського Будинку культури створена пам’ятна стела на честь воїнів-односельчан, які загинули на фронтах другої світової війни.

Список учасників Кіровської сільради,

які загинули на фронтах другої світової війни

1.        Адамовський Юзеф Якович

2.        Андреєв Григорій Якович

3.        Андреєв Антон Тимофійович

4.        Албул Валентин Павлович

5.        Брижко Іван Гаврилович

6.        Брижко Володимир Федорович

7.        Білак Паїс  Ульянович

8.        Білак Петро Ульянович

9.        Білак  Іван Якович

10.    Білак  Семен Істратович

11.    Білковський Степан Северинович

12.    Білогривий Дмитро Венедиктович

13.    Безпалько Петро Кузьмич

14.    Бондаренко Іван Павлович

15.    Бондаренко Семен Михайлович

16.    Бондарчук Никифор Степанович

17.    Бондарчук Петро Степанович

18.    Буран Микола Петрович

19.    Варзар Володимир Фокович

20.    Васильєв Павло Петрович

21.    Вердиш Іван Олексійович

22.    Гойман Василь Григорович

23.    Гойман Василь Іванович

24.    Гончар Андрій Прокопович – герой Радянського Союзу

25.    Гончар Василь Микитович

26.    Гончар Іван Тимофійович

27.    Гончар Іван Федорович

28.    Гончар Микола Якимович

29.    Грушовенко Кирило Андрійович

30.    Гурковський Віктор Сергійович

31.    Гурковський Петро Пилипович

32.    Гур’єв Іван Никифорович

33.    Донець Антон Антонович

34.    Донець Василь Антонович

35.    Донець Іван  Антонович

36.    Драмарецький Василь Матвійович

37.    Драмарецький Яків Матвійович

38.    Довгань Дмитро Антонович

39.    Єфремов Іван Якович

40.    Єфремов Петро Якович

41.    Завадський Петро Назарович

42.    Завойський Сергій Іванович

43.    Запорощенко Анатолій Григорович

44.    Зеленчук Філат Павлович

45.    Зданевич Володимир Іванович

46.    Змерзлий Опанас Костянтинович

47.    Іванюк Захар Семенович

48.    Калашников Семен Іванович

49.    Кірієнко Іван Іванович

50.    Ковальчук Олексій Якович

51.    Коломієць Аким Никифорович

52.    Коломієць Дмитро Олексійович

53.    Колотуп Василь Опанасович

54.    Кузьменко Василь Єфимович

55.    Кузьменко Костянтин Степанович

56.    Крижанівський Павло Дмитрович

57.    Крупчитнік  Степан Іванович

58.    Кушнір Василь Арсентійович

59.    Мороз Семен Миколайович

60.    Неприцький Володимир Іванович

61.    Онищенко Семен Васильович

62.    Оришин Григорій Митрофанович

63.    Оришин Микола Митрофанович

64.    Остапюк  Захар В’ячеславович

65.    Остапюк  Сергій  В’ячеславович

66.    Паламарчук Анатолій Михайлович

67.    Паламарчук Дмитро Михайлович

68.    Паламарчук Іван Михайлович

69.    Паничов Яків Григорович

70.    Подолянчук Григорій Семенович

71.    Погорєлов Олексій Степанович

72.    Пруц  Іван Петрович

73.    Рудченко Василь Федорович

74.    Рудов Олександр Федорович

75.    Сак Андрій Данилович

76.    Свинобой Іван Андрійович

77.    Свідзінський Іван Зінов’євич

78.    Середюк Никифор Кіндратович

79.    Середюк Федір  Кіндратович

80.    Середюк Яків Кіндратович

81.    Сікаченко Василь Опанасович

82.    Сікаченко Прокіп Іванович

83.    Собченко Іван Олексійович

84.    Собченко Олексій Олексійович

85.    Собченко Никифор Іванович

86.    Стемковський Андрій Степанович

87.    Степаненко Яків Федосійович

88.    Стеценко Григорій Петрович

89.    Стратієнко Опанас Іванович

90.    Суботницький Михайло Максимович

91.    Татомир Микола Йосипович

92.    Титомир Яків Гаврилович

93.    Ткаченко Василь Іванович

94.    Ткаченко Йосип Йосипович

95.    Федорчук Степан Петрович

96.    Філіпенко Микола Васильович

97.    Чепелюк Олександр Григорович

98.    Червонюк  Василь Леонтійович

99.    Швидкий Дмитро Павлович

100.   Шевченко Василь Петрович

101.   Шевчук Григорій Прокопович

102.   Яковлєв Василь Олексійович

103.   Яковлєв Федір Олексійович

104.   Яковлєв Семен Онисимович

105.   Яровий Іван Ігнатович

 

         Проходять роки. Сім десятиліть уже промайнуло від того дня,  як визволялися  наші села Їжицьке, Ляхово, Новоселівка.  70 років як загинули славні сини Вітчизни воїни-розвідники, а вдячні люди не забувають стежку до їхньої могили. Все нові покоління дітей щорічно доглядають за пам’ятником, приносять вінки, ложать квіти.

          А на мітингу Пам’яті щороку на 9 травня в старожилів на очах блищать сльози. Сльози жалю за безневинно вбитими.

         Ці сльози виступають на обличчі жінки, яка була  тією одинадцятирічною дівчинкою 70 років тому.

         І зараз перед її очима постає постать юної красуні-радистки: молодесенька, з приємним обличчям, білява і з поглядом, зверненим в далечінь. На ній була  дуже  гарна темно-синя форма: берет, спідниця, кітель і хромові чоботи.

         Їй би жити і любити, народжувати і виховувати  дітей, але, як і іншим, не судилося.

         Жінці перехоплює подих, бракує слів…

         Ця розповідь записана зі слів Вадовської Марії  Василівни (баби Люсі). А жила вона тоді у німецькій  хаті Шмідта (тепер це хата Дунік Валентини, що знаходиться через дорогу від бару по цій же вулиці).  В цю хату німці зігнали аж три сім’ї, вигнавши людей із своїх домівок, в яких розмістили штаб і німецьких вояків.

         В селі на той час залишились тільки жінки, діти і підлітки. В цій хаті Шмідта під піччю переховувались три 18-річні юнаки, щоб німці їх не забрали на роботу

в Німеччину. Це були Вадовський Андрій(майбутній чоловік дівчинки),  Апостолов Микола, Донець Іван(дядьки дівчинки). Після визволення села ці юнаки зразу ж пішли служити в Радянську Армію, визволяючи Європу від німецько-фашистських загарбників, а разом з ними і інші хлопці 1926 року народження, яким тоді виповнилось 18 років.

        Багато односельців не повернулись з війни. Їх оплакують рідні, шанують пам’ять про них вдячні жителі і щороку не в’януть живі квіти біля підніжжя обеліска і пам’ятної стели.

 Кожного року до підніжжя пам’ятників приносили квіти і приходили поклонитись пам’яті загиблих ті, хто вижив у пеклі війни – ветерани. На сьогоднішній день уже ні одного з них немає в живих.

 

 

 

                                                                                                                                                             

 

 

 

 

 

 

Жителі села святковим парадом разом з ветеранами направляються до пам’ятника Скорботної матері для покладання вінків та вшанування пам’яті воїнів, які загинули,визволяючи наше село в роки Великої Вітчизняної війни

                                           

 

 

    

            

 

 

 

 

 

 

 

 Покладання квітів до пам’ятної стели                                                                                                                            Почесна варта біля обеліска

  Часто до своїх бойових побратимів приїжджав  з сусідньої Молдавії поклонитись пам’яті загиблих односельчан колишній житель села Сокорове  Гойман Василь Васильович. Він виступав на мітингах до дня Перемоги, був частим гостем у школі, робив прекрасні фотографії і фотомонтажі,  дарував їх людям і школі

 

 

 

 

 

В.В.Гойман

з учнями Кіровської школи

 

 

  Святим обов’язком для жителів Кіровської сільради є щорічне відзначення пам’яті загиблих у роки Великої Вітчизняної війни

 

 

Святковий парад направляється до пам’ятника Скорботної матері

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Щороку 9 Травня на мітингу  виступають учасники шкільної  агітбригади перед односельцями

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Виступ учнів Кіровської школи біля обеліска воїнів односельчан, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни (2013 рік)

 

     

 

 

 

 

 

 На свято Дня Перемоги в село приїжджають почесні гості з району, щоб разом з нами віддати шану тим людям, які визволяли нашу землю від німецьких завойовників і полягли на фронтах Другої світової війни.

Виступ Тетяни Семенівни Толмачевської, завідуючої В- михайлівським відділом освіти  2004 рік  

                     Виступ Клавдії Михайлівни Смольської, методиста відділу освіти 2003 р

                                

                                                                                                                                                                                                                                                                                  

 

 

 

 

Виступ Людмили Сергіївни Бібік (Циганкової), методиста відділу освіти (2012 рік)

     

 

 

  В 2014 році пам’ятник Скорботної матері, де покоїться прах воїнів, що загинули під час визволення сіл в 1944році, було реставровано.

До реставрації                                                                Після реставрації

                              Покладання вінків і квітів

               

        

                                                                                                                Виступи учнів школи і представника   відділу    освіти Людмили                                                                                                                                                                                                        Сергіївни Бібік(Циганкової)    (2015 рік)           

                                                                                                                                                                          

Для вшанування пам’яті жертвам голодомору 1932-1933 років встановлено пам’ятний хрест на території сільського Будинку культури біля пам’ятної стели і обеліска.

           

 

 

 

 

Пам’ятний  хрест жертвам голодомору

 

 

 

 

З історії Кіровської школи

 

 

 

 

 

 

 

      

  Школа тримала своє господарство. Діти з далеких сіл жили в гуртожитку. Під час голодомору 1932-1933 років біля нижнього корпусу школи був будиночок -«столова», в якому варили і роздавали дітям баланду.

        Опалювали приміщення соломою, курайом. В школу до війни приїжджала кіноустановка, яка демонструвала фільми.

        Школа працювала у дві зміни. Класи були у нижньому приміщенні, а у верхньому (сучасній школі) – були кабінети, спортзал, майстерня.

        Школа працювала як добре налагоджене господарство. Під керівництвом директорів Цвєткова Ніконора Трохимовича, Лисенка Андрія Миколайовича учнями було зроблено ставок (за сучасним сільським стадіоном), посаджено сад, де зараз лісок, висаджено виноградники, де сучасні корівники. При школі був організований для дітей піонерський табір.

       Під час війни в школі жили румуни.

       Після ВВВ середня школа була уже в селі Цебрикове, а на території нашого села Кірове була семирічка, де навчалися діти уже з сіл нашої сільради. А початкові класи були в селах і Привільне, і Новоселівка, і Сокорове.

       На ті часи село Новоселівка процвітало. Було багато молоді, була і школа, і клуб, і магазин. Багатий був колгосп, добре жили люди. В школі вчилися діти 1-4 класів, а приміщення школи спеціально збудоване.

       А в селі Привільному, яке до сих пір в народі називають Ляхове, школа була розташована в приміщенні, збудованому німцем. Там жили два брати німці. Їх розкуркулили в 30-х роках  XX століття. Будинок одного брата забрали під школу,  другого  – під ФАП, його називали пологовим будинком. В школі було 4 класи. При школі жили і вчителі.

       До 1975 року на території Кіровської сільради була школа восьмирічка і три початкових школи по селах.

       Після об'єднання  початкових класів із трьох сіл Новоселівки, Привільного і Сокорове в школі було 247 учнів, працювало 17 вчителів. Учні з інших сіл жили в пришкільному гуртожитку, а приїжджі вчителі – в будинку для вчителів.

       В цей період на чолі школи, її організатором, незмінним керівником з 1953 по 1984 рік був Степан Степанович Арабаджі, директор від Бога, вчитель за покликанням, людина, яка залишила після себе світлий слід в душах усіх учнів і жителів села, яку знали як прекрасного керівника і в районі, і в області. Немов би сама природа потурбувалась про нього і щедро наділила такими рисами, як любов до людей, порядність, доброзичливість. Він досконало знав усі проблеми, які стояли перед школою, і турбувався про кожного вчителя. Всі свої знання Степан Степанович направляв на вирішення проблем навчання і виховання підростаючого покоління нашої держави. Він завжди був у пошуках нового, користувався у вчителів великою повагою. Його любили, поважали і цінували. До нього часто зверталися за порадою, бо знали, що завжди знайдуть підтримку, співчуття, одержать кваліфіковану допомогу.

        Вже минуло 25 років після його смерті, а жителі села, педагогічний колектив школи завжди згадують його добрим словом. Він виховав і залишив після себе цілу плеяду  вчителів,  які, пройшовши його школу, вчать і несуть у люди святе слово «школа».

        Його справу продовжила директор-жінка, яка прониклась інтересами школи, її проблемами, її турботами і запитами  Юрченко(Свідова) Галина Йосипівна.

       Всім, мабуть, зрозуміло: щоб працювати в школі, як колись так і тепер, треба любити цю справу і, насамперед, дітей.

       Є таке поняття – «династія».

       А  вона є і серед вчителів  нашої школи. Це вчитель початкових класів Савицька Антоніна Володимирівна – «старший вчитель» і її дочка Савицька Альона Володимирівна, яка працює вчителем початкових класів і педагогом-організатором, обидві дочки Марії Олександрівни Зданевич(вчителя історії і правознавства) закінчили філологічний факультет і працюють вчителями української мови та літератури, сім'я вчителів Юрченко (Свідова) Галина Йосипівна і її чоловік (покійний) Свідовий Володимир Мефодійович. А тепер опорою школи, її  молодим директором працює син вчительської родини Свідовий Сергій Володимирович, чиє покликання з дитячих літ – вчитель. Закінчивши в 2000 році Одеський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського, працює вчителем фізкультури в рідній школі, 7 років пропрацював заступником директора з навчально-виховної роботи, а з 2007року – директором своєї ж школи.

Рідна Кіровська школа!

        Ти живеш і працюєш уже в XXІ віці.

        Ти намагаєшся крокувати в ногу з глобальною комп'ютеризацією, новітнім обладнанням і сучасною технологією. Хоч як нелегко з матеріальним забезпеченням, але любов до своєї роботи, до дітей, які щодня переступають поріг старенької школи, перемагає все і надихає вчителів до праці, до нових зустрічей із своїми вихованцями.

Щасливого тобі майбутнього, рідна Кіровська школо!

 

   

 

Доріжка до школи, обсаджена туями , квітучими тюльпанами і нарцисами

 

 

 

 

 

 

                           

Школа красується в квітневому різнобарв’ї

                

                                

 

 

 

 

 

 

  На клумбах цвітуть чорнобривці і майори

Радо щороку вітає на своєму подвір’ї шкільна родина найменших школярів – першокласників        і проводжає зі своїх стін найстарших учнів – дев’ятикласників 

Кадри з історії

1956 рік

Кіровська семирічна школа

Ранкова зарядка

05.02.1959 рік

Учні 7 класу  разом з вчителями (Ніною Порфентіївною, Арабаджі Степаном Степановичем, Раїсою Василівною) в коридорі старого корпусу школи

1964 рік

Ремонт сараю біля гуртожитку

15.04.1964 рік

Учні з піонервожатою Левицькою Галиною Василівною на подвір’ї школи

Пам'ять втрачених сіл

Село Новоселівка

    Село Новоселівка входить до складу Кіровської сільської ради. Воно простяглося в розлогій балці, яка витягнута з півночі на південь на північному заході від села Кірове. Село з’явилося за часів радянської влади, коли на родючі чорноземи півдня України почали заселяти новоселів. Першими поселенцями, які отримали тут землі, були чотири сім′ї з Вінницької області. Вони й створили  тут село в 1923 році, яке назвали Новоселівка. Їм припала до вподоби родюча земля в розлогій балці і вони її обжили. Спочатку побудували собі курені, потім землянки, викопали колодязі, завели господарство.

    Сюди поступово почали приїжджати і інші переселенці. Вздовж широкої центральної вулиці розмістилися два ряди чепурненьких хат. Потім з’явилася ще одна верхня вулиця. Садиби потопали в зелені садів. Село розквітало.

    В роки колективізації було створено колгоспи імені Сталіна і «Заповіт Леніна». При укрупненні сільгосптовариств  село Новоселівка стало бригадою колгоспу імені 50-річчя Жовтня.

    Розвивалося господарство. У селі було два телятники, вівчарня, корівник, конюшня, пасіка, колгоспна комора, зернотік.

В 1962 році до Новоселівки було проведено електро- і радіолінії, в 90-х роках насипано дорогу з твердим покриттям. В 60- роках в селі побудували початкову школу, клуб, магазин, дитячий садок. На танці та вечори відпочинку у новоселівський клуб збиралася молодь з навколишніх сіл.

    В 1966 році на південний захід від Новоселівки насадили великий сад. Головним агрономом колгоспу імені 50- річчя Жовтня був тоді батько Юрія Вікторовича Яловчука Віктор Васильович. Організовував посадку саджанців Гладуш Іван Никонович, який тоді очолював Новоселівську ферму. Він завіз саджанці різних сортів яблунь, груш, черешень, вишень, слив. Доспілий сад давав добрі урожаї фруктів. Їх здавали на переробний завод на Веселий Кут. 

   Добре працювала і Новоселівська ферма. Коли господарство стало бригадою і було збудоване нове приміщення для корівника, то ферма довгий час була передовою. Завідуючими фермою були Вадовський Володимир, Гладуш Іван Никонович, Герасимов Володимир. Про трудові досягнення Новоселівської ферми і її завідуючого Володимира Герасимова та доярок неодноразово повідомлялося на сторінках районної газети «Ленінець». Передовики господарства нагороджувались орденами, медалями і цінними подарунками.

     В селі народжувалось багато дітей. Старші учні ходили на навчання в Кіровську школу. Тут вони спочатку жили по квартирах, а потім, коли побудували при школі гуртожиток, проживали в ньому.  Для них працювала шкільна столова. Всі діти ходили в групу подовженого дня, де готовили домашні завдання і відпочивали під наглядом вчителів і вихователів.

    Діти і вчителі Кіровської школи були частими і бажаними гостями у Новоселівці, виступаючи перед працівниками ферми з лекціями, концертами, з дитячою та дорослою агітбригадами. Новоселівці з нетерпінням чекали на виступ «Кіровчанки».

    В 70-х роках минулого сторіччя на території центральної садиби колгоспу імені 50-річчя Жовтня селі Кірове розгортається будівництво і колгоспних приміщень, і приміщень для соціальної сфери.  Створювались умови для кращого життя  працівників села. Тому люди із села Новоселівки почали переїжджати в село Кірове, купуючи тут хати. А після розпаду колгоспу село Новоселівка поступово почало вилюднюватися. Спочатку виїжджала  молодь, сім′ї з дітьми(Вадовські, Тісєвичі, Гур’єві, Крижановські), в селище Цебрикове, в Молдавію, Роздільну, шукаючи роботу, кращі умови для життя. Залишалися пенсіонери. Багатьох з них позабирали до себе діти.

    Сьогодні село обезлюдніло. Залишилися лише стіни розвалених хат, купи глини і зелені парості від садів.

    Тут проживає тільки одна сім′я, хоча на папері числиться 21 особа, які ще тут приписані. 

    Живе село Новоселівка в добрій пам’яті людей. Тих, хто тут народився і виріс, «тягне» до себе їхня батьківщина і можна побачити людей , які заїжджають сюди подивитися на місця свого дитинства. А щороку навесні з’їжджаються колишні новоселівці, або їхні нащадки, на сільський цвинтар, щоб пом’янути своїх рідних, близьких, друзів, які навіки залишися спочивати у цій гостинній землі.

    Сьогодні навколо вимерлого села плодоносять поля, які обробляють фермери, і отримують на родючих землях непогані врожаї. Через село проїжджають люди до саду і ліску, які знаходяться за селом на заході, збирати фрукти і по гриби. Сад залишився ще від колгоспу. Лісові насадження посадив лісгосп уже за часів незалежної України. Тому проїжджаючи через село, люди старшого покоління відтворюють в пам’яті ті часи, коли тут все «гуділо», а молоді  люди бувають тут як на екскурсії в археологічному куточку під відкритим небом.

    Пам'ять втраченого села Новоселівка зберігають колишні її мешканці, які розповідають своїм онукам і правнукам про цей чудовий край, в якому вони жили, про кожну доріжку, яку вони протоптали, про хвилини радості і важкої праці на цій благодатній землі.

    Про заснування села розповів колишній жительці села Новоселівки Гладуш Ользі Юхимівні(1920р.н.) перший поселенець Адамовський. Ольга Юхимівна приїхала в це село в 1961 році з чоловіком і сім′єю і прожила там до 1979 року. 10 років Ольга Юхимівна пропрацювала завідуючою гарманом(током) в селі Новоселівка. Працювала і продавцем магазину. Її чоловік Гладуш  Іван працював ветеринаром на фермі. Потім вони купили хату в селі Кірове і поселилися тут разом з сином і невісткою. Їх уже обох немає серед нас, а пам'ять про славних трударів села Новоселівки ще довго житиме в серцях односельчан.

Хутір Крижанівка 

Хутір Крижанівка простягався в розлогій балці південніше села Новоселівка і польова дорога від нього вела до села Цебрикове. 

   Хутір був заснований селянином Крижанівським ще раніше, ніж село Новоселівка. Цей чоловік в чистому полі на своїй землі побудував хату, конюшню, амбар. Воду брали із криниці-журавля. Виснажлива праця на родючих степових чорноземах приносила добрі врожаї. Обзавівся господарством і сім’єю. В нього було 24 дітей від двох жінок. Пізніше поруч з Крижанівським побудувались ще дві сім′ї (сім′я Шевченків і сім′я Татомирів) під гору в сторону Новоселівки. Це були теж зажиточні господарі: тримали багато худоби, обробляли поля до створення колгоспів. А з іншого боку поселились 5 бідніших селян(Романюки, Ковалі,…). Вони жили в землянках.

   При створені колгоспів хутір теж увійшов до одного з колективних господарств села Новоселівки.

   На хуторі не було центральної вулиці, а садиби розкидані по схилах балки.

   При укрупненні сіл і колгоспів з хутора почали виїжджати його мешканці. В 1965 році виїхала остання сім′я і хутір перестав існувати.

   Сьогодні на місці колишнього хутора все позаростало. В тій балці перелогова земля. На місці колишніх садиб ростуть зарості від колишніх садів. Тут люди заготовляють сіно.

   Молоде покоління зовсім не знає про колишнє поселення. А в селі Кірове проживають нащадки хуторян. Це Прищепа Віра, бабуся якої була другою дружиною засновника хутора Крижанівського, Андрій Гурковський, дід якого був із сім′ї Шевченків.

   На землях колишнього хутора знаходяться сільськогоспо-дарські угіддя  Володимира Крижанівського, який на початку 21 століття почав обробляти ту землю, яку  на початку 20 століття обробляв його дід, засновник хутора -  Крижанівський.

Хутір Михайлівка.

      За 3 км на схід паралельно селу Кірове в широкій балці простягався хутір Михайлівка. В ньому жили переселенці, які отримали тут землю після революції. Працьовиті селяни побудувались і вздовж центральної вулиці розмістилися два ряди хат. Посередині села стояв колодязь, що служив еталоном здоров’я хуторянам.

     Люди працювали, створили колективне господарство. Головою колгоспу був Білогривий Михайло Іванович. На хуторі була початкова школа, амбар, тік, корівник. За городами плодоносили виноградники. Люди жили, працювали, створювали собі добробут.

     Через вододіл від хутора процвітало село Їжицьке (в 1935 році перейменоване на село Кірове). В цей час почали укрупняти колгоспи і хутір Михайлівка став бригадою колгоспу імені Кірова (пізніше перейменованого в колгосп  імені 50-річчя Жовтня). Тому хуторяни, шукаючи кращі умови для життя, переселялися поступово у село Кірове. Хутір пустував. В 1941 році залишилося дві уцілілих хати. Але корівник ще стояв і доярки з села Кірове ходили на хутір доїти корів.   Тепер хутора немає.

    Трактористи землю орють і називають поле Три дубки, які ще довго залишалися на місці зниклого хутора, як пам'ять про місце, де жили, народжувались, працювали люди, зрошуючи землю потом, сльозами і любов’ю.

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

1.    Багаторічні власні спостереження

2.    Карти Одеської області

3.    Матеріали краєзнавчо-пошукової роботи

4.    Свідчення односельчан

5.    Статистичні дані про населення з Кіровської сільської ради.